Нап’юся кришталевої води,
Що з каменю струмком стікає долу,
І ти згадай мене, а ти прйди
З печерських круч до простості Подолу.
Князівства височінь, до Бога – п’ядь,
Що вище, то тяжіння менш помітне,
В блакить крокує „королівська рать”
І світло залиша червоно-мідне.
А на землі брудній ростуть хліби,
Троянди тут закохані дарують,
І не буває щастя без журби,
А щастя не було, то й не сумують...
Зазеленіють навесні сади,
Знов по містах вже чути рідну мову,
І ти її згадай, і ти прийди
З печерських круч до старого Подолу.
А рать крокує й далі в нікуди.
Їй все одно – повз церкви чи костьолу.
До стін до могилянських ти прийди
З печерських круч до вченого Подолу.
Напийся кришталевої води!!!
Напийся кришталевої води!!!
Напийся кришталевої води!!!
01.03.93 г.