Ми неначе дві зорі у небі,
Розділяє нас Чумацький шлях.
Не сумуй коханий мій, не треба,
У моїх ти залишився снах.
Я тебе кохаю, розумієш?
Так кохаю, що не маю слів,
Розказать про це... А чи зумієш
Ти почути мого серця спів?
Я зберу в торбинку поцілунки,
Вузлика напам’ять зав’яжу.
Ні! Мені не треба подарунків...
Прощавай, коханий, - лиш скажу.
Ось квиток і поїзд вирушає,
У останнє міцно обнялись...
Прощавай,- сказав!
Та ти не знаєш:
Я чекала твого: «Повернись!».