У ванну п"ять крапель сандалу -
І спокій крізь вени тече...
Я пам"ять віддам на поталу
Тому, хто за правим плечем...
Хай тишу подасть і надію,
Зневіру ж у пустку жене,
Бо я до знемоги жалію,
Що біль цей ніяк не мине...
Бо вранці й при місячнім світлі
Воскреснути хоче любов,
Якій в цім незатишнім світі
Не можна з"являтися знов...
Не можна, бо знову - в опалу.
Бо серце і досі пече...
...У мозок -п"ять крапель сандалу...
Й надія на праве плече...