***

Коли усе одразу набрида,
Ховаюся у мушлю свого его;
Секунд крокує в безвість череда,
А я не бачу неозоре небо...

А я ховаюсь межи книжних слів:
Чужі життя прості і зрозумілі.
Заплутуюсь у павутину снів
Або п"ю каву з присмаком ванілі...

Стаю цілком байдужою удень
І сльози ллю із відчаю щоночі.
А хочеться побачити лишень
Шматочок неба чи твої зрадливі очі...