Уві сні я туди пориваюся,
Де бракує від захвату слів,
Де на гойдалці місяць гойдається
В павутинні химерних тих снів...
Де закутане все ніжним маревом
Й мерехтять тихим сяйвом зірки.
Мабуть, простору дуже замало нам
І долають нас будні гіркі...
Я б в безодні нічній неозорій,
У далекій космічній імлі
Свої вірші розсипала б зорями
І намистом по рідній землі...
березень, 2007