Ніхто не згоїть рани,
окрім Тебе,
Не вирве з серця гіркоти і болю.
А щастя без Тебе мені не треба.
Хай будь що буде,
тільки б буть з Тобою.
Піду я в Лавру,
і в підземній церкві
я помолюсь за нас, поставлю свічку.
І уявлю Тебе… почую шепіт:
“Тільки твоя…” –
і в тому наша Вічність!..
А суєтність підхопить нас на крила,
проблемами закрутить світ цей грішний…
Лише у сні побачу образ милий,
оспіваний в думках моїх і віршах.
І жити буду думкою одною,
і буду рахувати дні і ночі,
коли ми знов побачимось з Тобою.
…Щасливим бути без Тебе не хочу.
6 серпня – 3 вересня 2001 р.
Забілоччя - Київ