Люби,
Ти люби мене до згуби, моя Дівчинко!
Люби!..
Збережу Тебе в віршах своїх
для Вічності.
Тільки нас удвох
Бачить з неба Бог...
Хай на дворі незатишно,
зимно й місячно.
Ну і що,
Що старий для Тебе,
дівчинко медовая...
Ти знай:
нема вимірів для Вічної Любові.
Я до Тебе йшов,
Я Тебе знайшов...
Ти пробач мене,
що десь блукав зчарований.
Прости,
Що не перші твої губи обціловую...
Мости
Я усі спалив,
що перед цим збудовані!
І в моїх очах
Щастя і печаль...
І тепер я не віддам Тебе нікому!
Тепер
Ти для мене Бог і Гріх,
і Зірка новая.
Тепер...
А в майбутньому що буде?
Не відомо нам...
Хай говорять всі,
Що це просто сміх...
Ти повір мені, моя надія зоряна!
Повір,
Що тепер всі вірші
лиш для Тебе пишуться!
Повір,
Що Ти все, живеться чим мені
і дишеться!
Ти мені повір,
Ангел моїх мрій...
Лиш за Тебе я молюсь тепер
Всевишньому!..
Кінець лютого 1993 р.
Нові Озеряни