Я на дні серця загубила розум
І не спроможна знов його шукать,
Я забуття собі стромляю в душу й мозок,
Й несила десь свідомість знов піймать.
Блукаю в собі, в темних лабіринтах
Між тисяч обіцянок, марних мрій,
І десь далеко у мені ще б’ється тихо
Болюче серце, колись сповнене надій.
І втративши всю милість сподівання,
Кінця не буде журбам у журбі,
В якій я захлинаюся скорботно
Німим коханням, що мовчить в мені.
21.04.05