***

Дизертир без окуляр…

 (присвячується імігрантам)

Я років 20 вже небув удома
Так вийшло – жив в Фінляндії колись
Мені із-зі кордону теплий вітер
фінансові паї на крилах ніс

Пригадую, як зарас ту годину,
коли малим я гриз науки хліб
і все дурів майбутнім я безхмарним
і наче надімною віяв німб.

Тоді хотів зробитись мужиком я, -
таким як Брежнєв – справжній комуніст.
Я думав його сила в його бровах.
На атеїзмі я щороку ріс.

І був мені вмонтований напевно
чи батьком, а чи матірю аспект:
«Свою державу не забудь ніколи,
бо забере за грати дядя мент…»

Отак дорослішали ми в комуні,
під красним прапором співали «рідний гімн»
Дарма, що ми не мали вільне слово…
А шо казати?! Задовільно всім!

-Я за радянську владу вбив би просто!
- А я за партію горлянку б перегриз!!
- Я за ідею знову вбив би жостко!!!
- За комунізм я б знову всіх погриз!!!!

Ми всі в екстазі голосно співали.
Ми будували хати для дітей.
В цей час потроху тихо повмирали
Руйнівники загальноприйнятих ідей.

Було їх мало, їх ніхто не бачив
Про них лиш знали як про ворогів
А як покажуть всі кричать : «НА ПАЛЮ!!!»
А хто не згоден – падай разом з ним

Ми так росли, ми були Hitler Ugen
(пробачте Soviet Ugen – навпаки)
В червоних галстуках і шортах кольорових
Боролись за «майбутнеє странЫ»

Я памятаю ту усю систему
І можу розказати дохера (пробачте вирвалось)
Та як і все вона не досконала
Хоч зараз пригодилась би вона

Спитаєте, якшо було так добре,
Чого поїхав, дядько за бугор?
Я відповім – я вчасно опритомнів
Не хтів, пробачте, знать голодомор

Докори, сумніви, сумління мене гризло
Ковбасило Европою мене
Боявся я лише за свою жопу
Не відчуваючи, як сильно гниллю тхне

Там, у Фінляндії, мене сприйняли тихо
Хто знає, може то менталітет
Їм вигідно вони мене купили
Тепер у мене власний кабінет

Я 20 років жив як сир у маслі
Мене лоюбили, я до того звик
А все ж цікаво, як там в рідній хаті
І зрештою я по-англійські зник

Телепортація мене принесла в Київ
Ох, він змінився дуже з тих часів
В гонитві за стандартами Европи
Відкрив для імпорту захащеність шляхів

Мене приємно здивувала тут природа
Вона буяла зовсім як тоді
Час не минається, на зміні тільки люди
Демократично сильні і слабкі

Якраз потрапив я на вибори місцеві
І партій каравани бачив я
Програми їх читав – всі однакові
Насправді ж ніц не можуть ні х…я

А згодом я по ринкові пройшовся
А згодом я поїздив у метро
І де б не був і де б я не знайшовся
Усюди обговорюють лайно

Дійшов лиш я до висновку одного
Що всі ми є продуктами системи
Конвеєром зразковим модерновим
Вирішуємо надважкі дилеми

Виснажливою працею для мізків
І швидкою ходою моїх ніг
Доповз до парку, де нема нікого
І там присівши з чола витер піт

Безсилля перед монстрами лякає
Безвихідність морально дуже б’є
Тікати звідси треба, каже розум,
А серце щиро каже – Це твоє

Якщо ідейний я, то що робити
Ламати окуляр рожевий цвіт
І там як тут голодні ходять діти
І тут як там – я безпритульний дід

Заздалегідь відомою картина
Малюється не нами кожен день
Прийде новий тиран обовязково
Старим залишиться менталітет людей…