Ти біль мій. Ти моя омана.
Ти поклик в пя’не забуття.
Ти наче виринув з туману
І увійшов в моє життя.
Приніс яскраві дивні ночі.
Палкі хвилини. Млосні дні.
Сліпила щастям твої очі.
А ти себе любив в мені.
Твоя постава горда й груба.
Вуста уперті і гірки.
Казав колись: «Моя ти люба»!
У сні до ніг вкладав зірки.
І я пила твою отруту,
Бо не могла її не пити.
Моя душа в тобі закута.
Сердешну пісню не спинити.
Ця пісня лине до віконця,
Бо там живе моя надія.
Як поруч ти – не треба сонця.
Лише б здійснилися всі мрії.