Густі хмарини обіймають місто,
Немов білизна обійма жіночий стан.
Жахливий дощ для міста, як намисто,
Що овиває контур шиї... На вустах
Покинутий минулим відтиск спраги,
Жага думок до вдосконалення душі.
Посічене на помсти та образи
Життя, занівечене часом... Не лічи
Хвилини від останнього „до завтра”,
Твій світ зруйнований політиками вщерть
Жахливий дощ – останній твій дозатор,
Що пропускає в твоє сердце страшну смерть.