Мені не треба плачу чи плеча,
А якщо треба — лиш твого і годі.
Хтось сміючись і плачучи клечав
Осіннім листям тихий сум мелодій.
Хтось шепотів: бери його, бери!
Хтось хихотів: а спробуй, спробуй, спробуй!
Твої осінні золоті дари
Переливав в метал низької проби.
Вже цілий хор: тримай його, тримай!
Даремно. Не тримала і не буду.
Собі залиште паперовий рай,
Зелених папірців спокусу люту.
Лишіть собі. На хліб я зароблю,
А може, ще й на масло при нагоді.
Мені не треба жалю чи жалю,
А треба лиш плеча. Твого. І годі.