* * *
Чи в мене є яке бажання?
А що як є – що ж хочу, боже?
За все життя, на це питання
Відповісти так я й не зможу.
Напевно, я "не вийшов рожей",
Щоб за великим щось бажати.
Та що я жив? Не дай вам боже
Сміття від радостей збирати...
Минула юнicть – не помiтив,
А мрiяв: ким я тiльки стану...
Нема у степi стiльки квiтiв,
Скiльки було у мене планiв...
Якби життя це мало вартiсть,
Не марнував би я години,
Свiт не вважав якiмсь-то жартом,
I, може, жив би як людина…
Не знав би я такого дiла –
Самотнiсть в галасі людскому.
Душа б з нiчого не смутнiла,
Не йшов би з думкою до дому:
Забутись ввечерi із пляшкой,
Як з жiнкой, та за менші гроші...
А те, що пiсля вранці тяжко,
То й що, як вечiр був "хороший"?