Чом ти не спиш серед ночі, душа?
Птиці наснилися перелітні:
Вітя Шуліка й Вітько Сирота
Над Біловодом в далекому квітні.
Земле моя, б’ю довіку чолом
Рідному степу і скіфським могилам!
Чайкою пам’ять кружля за селом
Понад Оріллю і понад Билимовим.
Де ви поділися, юності чари?
Вітя, поглянь, подивись! –
Місяць, наче твоя гітара,
Над Могилевом в полях повис...
Знаю, будемо довго в снах,
Мов журавлі, повертатись додому.
Поки не вичахне на вітрах
З рідного краю сльоза на долоні...
Вітя! Вип’єм сьогодні до дна!
А як випливе місяць з-за хмари,
Пісню юності заспіва
Незабутня твоя гітара.
Відгукнеться у тиші луна
І потоне у місячнім сяйві.
Ну а лопне зненацька струна,
Все одно ми своє доспіваєм...