І знову дощ у Львові і в Нью-Йорку,
Ти знову тут, мій сонячний поете.
Твої рядки – то спиці парасольки,
Твоє кохання – шовк у нетрях Нету.
Бо ти – мій Всесвіт. Я – домашня бранка.
Бо ти літаєш. Я – тримаю небо.
Ти – сила ночі. Я – творіння ранку.
Ти – моя нитка в лабіринтах Web’у.
Я – твої крила, - ти – могутній вітер,
Я – тобі дощ, а ти – моя краплина,
І все, що має серцем відболіти,
Переболить лише наполовину.
Відшепочу твою вчорашню втому,
Зіп’ю з чола росу важкого кроку.
Бо я – твоє й твоя. Я – світло дому.
Чекаю сонця. В Львові і в Нью-Йорку.
3 липня 2008