Що за дивовижний світ, відкривсь мені в цю ніч
Що за піднебесне сяйво замерехтіло бархотним вітанням
Що за багрянець усипав космос незітленним дивом...
А зірочки печеньком все злітають
Пятикутним, солодкавим, в пудрі з цукаттом
Я радісно в цю пізню ніч устав, бо щось шуміло
До ранку як магніт, стріла указувала ніч
Секундні токали без перестанку,
А по хвилинах лічень не було.
І от приглянувшись чіткіше,
Побачив спалахи я світла
Все так підблискували, клацали узором
Мигали так як ніби з сходу
Зоря стає, і вісник є для нових,
Тих що йдуть до самого захОду
Розсунувши ж фіранку явилось чудо вроди
Прекрасна, білосніжна фея,
Одежа сяє наче золото гаряче
В очах як сніжки з тертого кокоса
А під рукою паличка чарівна
Бажанням, мріям нашим крила клеїть
Відчувши в серці мякість і відраду
Був свідком бистрого відльоту
Туди десь під орбіту,
Портал там місце віднайшов
Подивувавшись з хвилю
У нове чудо увійшов
Так впевнено із моря випливала та
Під блиском пахкого, місячного коржа
Вона - амфібія, цариця вод
З під слоїв кремових потоків,
Так гладко вимайнув рибиний хвіст
Лускою під деталь плавненько вкритий
По гладі вдарила і хвилі стали
Та прохолоду грудям дали
Тепер не прикривають їх бутони рижого волосся
Тепер її краса нага, як персик без покриву у колоссі
Та поплила собі і дальше, за гривень дельфа підхватившись
До самих країв дна, де не бували якорі, кити і восьминоги.
Тепер я манн небесних вже не потребую
Прокинувшись дізнався, що сон цей мав підтекст
Зітхнувши, хлипнувши кавинки,
стряхну із себе пиль і ні краплинки.