Квiтка

Светлана Светозарова
В Україні,як в долоні
І взимку і влітку
Ростили батьки доню,
Як справжнюю квітку.

І ось зросла тая квітка,
Зібрала валізи
Подалась до міста швидко
Від сільської кризи

Місто зустріча вогнями,
Стоїть квітка в "шоці",
Дивно кліпає очима,
Серце десь у боці.

Оселилася у тітки
І гей клуба шукати,
Все їй добре,було б тільки
Де потанцювати...

Що ж Ви,батько,у турботі
Пестили й любили
Свою доньку,а роботі
Так і не навчили...

І знайшлися вже для квітки
Друзяки хороші,
Витрачала на них швидко
Батьків своїх гроші.

Коли грошики скінчились,
Друзяків не стало,
Вороженьки з*явилися
Вже мало по-малу.

Стали квітці погрожувать,
Десь борги взялися:-
Маєш,Квітка,грошенятка?
З нами поділися!

А не маєш грошеняток,
Будеш відробляти
На "панелі"! заробіток,
Будеш віддавати.

І тягали тую квітку
Та по "мерседесам"
Восени,у зимку,влітку
Потужним експресом.

Притяглась зів*яла квітка
Через кілька років,
Надавало місто чітко
Їй жорстких уроків.

Сидить вдома у садочку,
Хоче заміж вийти,
Та не люблять в тім куточку
Зів*ялиї квіти.