Всім хорошим в своєму житті
Я тобі зобов’язаний, мила,
Я не знаю як там, в забутті,
Мене доля іще не втомила,
Але навіть на смертному ложі
І на страшному навіть суді
Я скажу, що усім хорошим
Я завдячую лиш тобі.
Ти єдина моя Надія,
Ти мадонна моя пресвята,
Незбагненна, як зоряна мрія,
І водночас така проста.
Знову й знову закохуюсь в тебе,
В очі, руки, волосся твоє…
Хай зозуля під враннішнім небом
Сто літ щастя тобі накує.
Пригорну тебе, мила, до себе,
Зацілую до щему вуста…
Мені більшого щастя не треба –
Посміхнешся – весна розквіта.
Буду пестити тіло гаряче
І тонути в долонях твоїх…
В мене серце іще юначе,
Хоч на скронях вже сніг заліг.
Серпень 1995