У бентежливім сні
на баскому коні
Я в дитинство полину.
Де матуся жива,
де так пахнуть жнива...
Відшукаю стежину
І до річки помчу,
І обличчя змочу
у холодній водиці.
Задивлюсь на ключі,
що дзюркочать б’ючі,
в дідусевій криниці.
Там крислата верба,
наче з сіном гарба,
закриває півнеба.
І під небом святим
я щасливий отим...
І нічого не треба!