С.Т. посвящается....
Дивлюсь на небо, питаю себе:
"Хіба ж я була такою...?
Де той політ відчуття,
що я звала "ЛЮБОВ'Ю"...?
Слухаю тихі свої думки,
в серця кутки заглядаю.
Якщо кохання було на віки,
Чом його тут ШУКАЮ?
Але ж було...! Воно тут було.
В серці його залишала!
Для тебе, для ТЕБЕ воно цвіло,
Душею й життям поливала.
Пішло... як наврочили...десь по серцях
Тих,хто його більш вартий.
Хтозна куди прокладаючи шлях
Через обставин грати.
Дивлюсь на море. В душу свою.
...Хіба ж я була такою...
Так, я за тебе Бога молю,
щоб ти завжди був. З любов'ю.