Зевс так сказав: я землю вам дарую!
Приймайте, люди, найщедріший дар!
Нехай віднині тут життя вирує,
де дука і злидар!
Тут всі заметушились і квапливо
Хто молодий, хто літній, піднялись,
Взяв хлібороб собі родючу ниву,
Мисливець – темний ліс.
Абат – вино, купець товар багатий,
Король забрав дороги та мости,
І на шляхи свої поставив чати:
Торгуєш – дань плати.
А найпізніше здалеку з’явився
Замріяний поет. Але дарма.
Що бачить він: розподіл закінчився,
майна уже нема,
Ой, лишенько, невже мене забуто,
І на землі лишився я один,
Без благ земних.. За що мені цей смуток?
Я ж Зевса вірний син?
І Зевс сказав йому ну що з тобою вдію?
Земне роздав я, та ридать не смій!
Бо вись небесну я тобі відкрию,
О сину мій!