фото: Роман Пархоменко
Ти прекрасний, ясноокий,
Ти могутній і широкий –
Ти несеш травневі води
В неозорий світ широкий.
Батьку Дніпре, я з тобою
Сотні років наодинці:
То на березі сиджу я,
То живу в малій хатинці,
То в човні пливу далеко
Посеред твого простору
І страждаю: як високо
Ці жадані сині зорі!
Батьку Дніпре! Ти омиєш
Мої бруди і корости,
Рани серця ти загоїш,
Воду даш живу для зросту.
Сивий Батьку! Вічна юність
В течії твоїй широкий –
Срібні хвилі, як кучері
Над чолом твоїм високим.