Диалог с Максом Алексом
http://www.stihi.ru/author.html?maxalex
Хай очі говорять, а губи мовчать.
І погляду хвилі вкривають.
Думки прихили до близького плеча,
Які все вагянням з'їдають.
Бывает, глаза могут больше сказать
Чем губы, объятия, звук.
Словами так трудно себе доказать,
Что больше не будет разлук.
Повіриш очам, що шепочуть тобі.
Повіриш гарячим долоням.
Не смій потонути в холодній журбі.
І ніч хай зникає самотня.
Найти в одиночестве правды нельзя,
А правда моя - лишь в тебе.
Скрываю надежды я, взглядом скользя,
По линиям в общей судьбе.
І очі не зможуть від нас приховати,
Що в серці тримаємо ми.
Їх ніжність вкриває, мов темряви шати,
Розтоплять байдужість зими.
Зимы безразличье - холодным сердцам,
А к нам даже звездный покров
Прильнёт как наряд, что под стать образцам
Из самых прекрасных шелков.
Це сяйво не сліпить, притягує лиш.
Цей блиск нам дарує тремтіння.
Милуєшся ним, тож образи облиш...
Мовчанню потрібне ще й вміння.
Твоё притяженье сильней, чем магнит,
Нежнее, чем облака пух.
Твой взгляд меня манит, дурманит, пьянит...
Молю, чтобы он не потух.