На порозі жовтень. Повна осінь,
А навкруг блаженна тиша з тиш,
Душі знов турбує ніжна просінь,
Тільки ти ночами щось не спиш.
Вітерець блукає по кімнаті,
Над вікном замріялись зірки,
Протяг взявсь календаря гортати-
Мов мені читаєш вірші ти.
Про часи минулі, недалекі,
Про одну із вибраних доріг,
Над якою пронесуть лелеки
Біль сердець за зоряний поріг.
Дошкуляють нові запитання,
Вимагають відповідь знайти-
Чим мене окрилює кохання?
Тільки тим, що є у мене ти!
Автор Геннадій Сівак.
30 серпня 2003 року.