коли янголи протирають зорі
у них напевно лишається спирт
вони сідають на перекладини небесної сфери, заморені
та починають простий та веселий пир
в них є кілька заниканих зірок
серед просторих складок металевого каркасу
і вони розмовляють про людей та панк-рок
щоб про щось поточити ляси
дивляться донизу на сплячі міста
жбурляють попіл дорогих цигарок
та ця їх забавка невимушена і проста
знизу здається дощем із зірок
Їх розмови легкі та неквапливі
як ще про людей - дивних створінь
очі щирі та анітрохи незвабливі
від них падає райдужна тінь
І коли вони бачать, як хтось сумує внизу
йдуть до Шефа, розмовляти та просити
Щобь хочь комусь з них видав візу
донизу. Щоб ще раз повернути
відчуття повітря та скаженого драйву
відчуття осіннього дощу та людської близкості
все це настільки по кайфу
що впадають у благаннях у безсоромності
але Шеф твердо знає, коли та кому
треба сьорбнути важкого та сильного
існування людини. з радістю то сумом
з головою задертою до зірок у пошуку прекрасного
тому що не всі повернуться протирати зорі
а їх чисті та ще ненароджені або недозмарнілі душі
можуть лишитися у людської творчості
у несамовітій безкінечній пошесті
що і є життям...