Забути твоє лице
І смуток з'їсти живцем
Та лінії твої
На моєму чолі
Два папірці залитих біллю на столі
Торкнутись посліду снів
Зіткнувшись з порожністю днів
Та лінії твої
У першім ліпшім склі
І світ за ним зникає десь на твоїм тлі
***
Синтез шкіри й скла
В пошуках тепла
Суміш крові й сліз
Заплямує стіни
Я піду за мить
Більше не болить
На душі розріз
Там тебе зустріну...