Попіл вкриє розпечені сопла
Соплі змиють приречені воплі
І вмазана віра
Збирає порізані крила
Вирує залізо і
Біль тебе зустріла
Це доля, так тобі написано
Воля втопилася з горя
У морі багряної крові
Змінилися очі
Ти в них не побачиш любові
Нестримно всі скачуть
У прірву серед ночі
Долі навколішках зв'язаний згадую
Снами, думками й піснями пригадую
Вкрай замордовану мрію:
Може зненацька, коли не чекатиму
Коли так само віршами блюватиму
Зірку на небі узрію
Босий гострими скелями вдосталь
Ховатися досить. Під небом і стелями тісно.
Боятися, звісно,
Ніякого сенсу, і пізно
Свободи розтління
Обіймати слізно
Це доля, так тобі написано
Воля втопилася з горя
У морі багряної крові
Змінилися очі
Ти в них не побачиш любові
Нестримно всі скачуть
У прірву серед ночі
Там закатована, назавжди втрачена
Зп'яну зҐвалтована, жорстоко страчена
І розшматована мрія:
Може зненацька, коли не чекатиму
Коли так само віршами блюватиму
Місячне сяйво укриє