Я не знаю, куди все поділось?
Є лиш ти і мої почуття…
Ти – кохання моє, що наснилось,
Те, що святом приходить в життя!
Ти – солодкі народжуєш мрії,
Ти – без дозволу входиш у сни.
Я з тобою єднаю надії,
Ти – мій квітень і подих весни!
А без тебе – ні суму, ні сміху…
І життя – мов ріка без води.
Ти – жадана моя, моя втіха
І мій біль, відтепер – назавжди!
Спалахнули у темряві ночі
Зорі чар і вогні почуттів…
Захопили в полон твої очі,
Та я знаю, що сам так хотів!
Я хотів цілувати твій подих,
Сповивать твою долю теплом,
Підіймати на сонячні сходи
Ту любов, що належить обом!
Я не знаю, куди все поділось?
Є лиш ти і мої почуття…
Ти – кохання моє, що наснилось,
Джерело моїх мрій і буття!
Плейкаст Галины Сафоновой с использованием текста этого стиха
под прекрасную песню Александра Пономарёва: