Присвячується А.С. ***
Кажу тобі тепер, Анюто, «дякую» за те,
Що цілих десять років міг я бачити тебе,
Що усмішку свою мені колись дарила ти.
Нехай хоч іноді, а все ж з тобою ми були.
І за твої блакитні очі «дякую» кажу.
Сьогодні аж, можливо, ще усе тебе люблю.
І часто, мабуть, я пригадуватиму тебе.
Тобі спасибі, Аню! Дякую за все, за все!
Березень, 2006