(Вірш М.Ю. Лермонтова)
Там, монастир де є святий,
Бідняк, що просить подаяння,
Стояв весь зсохлий, ледь живий
Від спраги, голоду, страждання.
Шматка лиш хліба він прохав,
І зір являв відверту муку,
І камінь хтось йому поклав
В його простягнутую руку.
Так я благав твого кохання
Слізьми гіркими і з журбою;
Так кращі мої почування
Обмануто навік тобою.
Серпень, 2005