Це спочатку страшно. І якось не надто реально.
Наче не відчуваю під собою грунту.
Це все. Більше нічого не буде.
Я прокинулася — не від сну — від тебе.
Є трішки суму. Мені сказали,що це нормально.
Які всі розумні. І знають багато.
А я все ніяк не навчуся брехати.
Тому не знаю, як тобі сказати,
що я не залежна більше від тебе.
Набираю побільше повітря в груди
і видихаю:
- Давай перейдемо на Ви.
- Ти відчуваєш в цьому потребу?
- Я просто більше не відчуваю тебе.