Якби піднявся наш Кобзар,
На вільну глянув Україну…
Нема кріпацтва, згинув цар…
Радів поет би? В домовину
Він попросився б, щоб не бачить,
Як дурять свій народ пани
Та як у Раді брат із братом
Дійшли до лайки і війни,
Аби не бачити тих партій,
Що розвелось, мов бур’янів…
Втім, нарікати вже чи варто:
Ростуть сини в «нових» панів.
І «не узнають паничі,
Як плачуть люди, живучи»…
Елегії напишуть, вкрадуть
Та фінансують нову зраду…
2008