/відгук на "Дiвчина-пора" (Татьяна Левицкая)/
Це - надзвичайний вірш, і - надзвичайна жінка
Це - насолода, радість, дивина!
Вона - достигла і сміється дзвінко,
Вона - природа, поле, ліс, весна!
І розкривається Душа назустріч,
І серце щось співає із грудей,
І хочеться із нею поруч бути,
І щось Творити разом для людей
І пахне так вона - квітками, виноградом,
Що мліє все в душевній стрімнині
І серце так її комусь співає -
Що птиці вторять десь у вишині
Дівча-призив, дівча-пора, дівча природа:
Красуня, Берегиня, Джерело
Не витрачай на сум лиш свою вроду,
Не вихолоджуй серденька тепло!
Прилинь - я напою тебе водою,
Знання водою, радістю буття:
Прокинешся, і станеш справді тою,
Яку ховає дивне забуття.
Навчу тебе, як глянувши на себе
Побачити - важливе над усе
Ти знаєш все - згадаєш більше Неба
Та більше Сонця світу принесеш!
Ти зрозуміла? Я не наречений -
Я - близький друг, я твій глибинний брат,
Але відновлю твій вогонь свячений -
І ти нарешті вийдеш із-за грат
І врешті-решт прилине твоя пара:
Той, що тебе не бачив крізь туман,
Сумний туман, таку маленьку хмару,
Такий собі легкий самообман.
А ти мені - мою відкриєш тайну,
Щоб я так само трішечки прозрів...
Жартуй, радій - моя красуня файна,
Яку я випадково тут зустрів!
* * *
"Дiвчина-пора" (Татьяна Левицкая) http://www.stihi.ru/2008/09/06/2895