"Мiй дядько мав чеснот багато,
Й,коли серйозно в лiжко злiг,
Себе примусив поважати
I краще вигадать не змiг.
I це Е прикладом для iнших,
Та Боже ж мiй,нудьги ще гiрше
Нема,нiж з хворим нiч сидiти
I кроку далi не ступити.
Яка пiдступнiсть на всi вiки-
Ледь-ледь живого,забавляти.
Йому перину поправляти
I сумно подавати лiки.
Про себе думати й гадати:
Пора б тебе чортовi взяти!"
Так думав молодий гульвiса,
Коли чимдуж додому мчав.
По волi мудрого Зевеса
Вiн спадщину прийняти мав.
Людмили друзi та Руслана!
З героЕм нашого роману
Без передмов ,нудних для нас,
Я познайомлю зараз вас.
ОнЕгiн- дгуг мiй,щоб ви знали,
Вiн народився на Невi.
Там,мабуть,народились й ви,
Або,читачу мiй, гуляли.
Там навiть я колись бував,
Та шкоду з того тiльки мав.