Назавжди відпусти, не тримай у полоні,
не тримай моє серце у ніжній долоні...
Я так хочу відчути твій подих в останнє,
щоб назавжди забути шалене кохання...
Відпусти, не тримай, сам взлетіти не взмозі,
наче втрачене щастя лежу на дорозі...
Відпусти у ту мить, коли спати я буду,
щоб ти стала тим сном,котрий я не забуду...
Відпусти, я благаю ,так треба мені,
не приходь у думки у горячі мої…
Відпусти…
Твої очі безкраї спиняють час, пробуджуючи спогади про нас...
Я так не можу...
досить...
Тебе немає поряд...
Чому ж тобою й досі я живу...
Чому кохаю палко до нестями,
і образ твій в уяві пензлями душі пишу...
Чому кохання не втече від мене?
Навіщо йому дім делише діль...
А я...
А я так хочу...
Хочу знов до тебе...
Чому так обережно, так ніжно, мов ніжний скарб про тебе мрію в серці я несу... Забути...
Мріяти про іншу - ти не моя і не мені твої вуста, твої думки, твої обійми...
Відпусти.......