***

Пробую на смак безкінечність.
Вона схожа на порожнечу пополовині з шовком.
Викидаю з свого лексикону слово “доречність”.
Не молюсь. Не кляну. Не дивлюся вовком.

Що іще? Не виходжу з дому,
коли туга розмазує мене по стінам.
Крапку ставлю, де мала б — кому..
бо незавершеність скрізь і постійно
набридла.