Можеш — сам на сам зі своїми думками їхати.
Можеш з кимось балакати.
Можеш цигарки палити.
Більшість відгороджуються книжками, газетами,
в яких — життя з усілякими злетами
і з неминучим падінням донизу.
А за вікном — купа лісу, де хмизом
щось тріскотить, прямуючи вглиб.
Голос пташини, схожий на схлип.
Манить щось, вабить туди — за вікно,
щось там згубив ти вже дуже давно.
Винирюєш з лісу — враз на поля.
І хтось вдивляється в поїзд здаля.
Ти з ним вітаєшся — подумки, так.
В цьому вбачаєш ти гарний знак.
І повертаєшся в потяг назад.
Це все своєрідний дорожній обряд.