Ти – храм душі моєї.
Скільки ж було молитов?
Ти розтоптав мою любов,
Слово праведне, святеє…
Ти – на світлих фресках лик,
Ти – то хорове співання,
Ти – надія, ти – світання,
Ти – холодний льодовик….
Я тобі відкрила душу,
Я поставила свічу,
Я не дихаю – мовчу,
Та із храму піти мушу…
Не помітиш ти вагань,
Із якими я кидаю
Свій вінок в ворота раю,
Не оціниш сподівань!
Ти – моє живе єство,
Що тепер на крилах ночі,
Ти зі мною буть не хочеш,
Хай все буде як було…
Тільки ти – біле крило.
Я ж крилом постану чорним!
Я піду за самим чортом!
Щоб добро перемогло…
Де ти бачив егоїзм
Серед свити, та й у Бога?
Він всесильний, судить строго,
Ти зійдеш до мене…вниз…