Донi

Александр Воскобойник
Люба Настя підростає
Зайвого в нас не питає,
Часто одяг свій міняє
Та ляльок все роздягає.

Спілкування - її кінь.
Розмовляти їй не лінь.
То ковбаску все купує,
То потроху щось міркує.

Слово вперто вимовля -
Її слухає маля.
По підлозі собі ходить.
Тато путь ногам знаходить.

І надвір з душою йдем.
Колясочку теж берем.
Жовтий собираєм колір,
Що розлігся густо долі.

Собираємо горішки
Щоби скуштувати трішки.
З мамою перем білизну -
Тільки встигло сонце блиснуть.

Тато ввечері куняє,
Доця таточка штовхає:
"Папа, что ты спишь, не спи!"
- Слова ніжні і прості.

Доню я пишаюсь. Щиро.
Відлетять птахи у вирій...
Потім прийде Дід Мороз
Принесе нам всім кокос.

З любовю та повагою папа Саша
p.m. 05.11.2008p.