не треба говорити...

Дарья Бондаренко
Як можна описать словами
Все те, що відчуває мама,
Коли тримає немовля?
Як описать саме життя?
Його турботи та печалі?
Як описать що буде далі?
І щастя серденько зігріє?
Цього ж бо я не розумію.

Всі почуття живуть у нас
Й чекають лише слушний час.
І не потрібні їм слова,
Бо щирості у них нема.
Лише душа може відчути
І розпізнати смак брехні,
Та часом ми не хочем чути
Ті крики її голосні.


Ти слухай серце воно завжди
Тебе позбавить помилок,
Все інше навколо несправжнє –
Це темінь мозку і думок.