Ти - кохання моє неземне!
Хай життя присудило ці муки, -
я підставлю тобі свої руки...
І, благаю, не кидай мене!
Знаю я рану серця твого -
зараз ти в самоті і стражданнях...
Яким довгим буває чекання,
як чекати немає кого!
Не зважай на людський поговір!
Я в красі твого серця полоні,
я зігрію холодні долоні
своїм подихом... Мила, повір!
І не треба мені каяття,
відшуміли твої зливи й грози...
І я вип'ю устами всі сльози.
Повертайся скоріш до життя!
листопад, 2008