Детермінованість життя
як крива посмішка долі
уся ця мишина возння
що йде мімоволі
За вікном і гратами скла
повзе день у день
світло давно вже погасло
вітер грається люстрою - дзень
Йде, тече, біжить
скрізь нас та газетні шпальти Час
ніщо не здивує, не пригнітить
Тільки якось темно у нас
Детерміновано - одне за одним
йдуть люди та події
підіймає у повітря дим
спалені з газетами мрії
Але як страшно
не плити за течією
може навіть занадто небезпечно
гратися з думкою цією
Проте неквапливі хвилі
штовхають до барахтання
здається що по силі
реалізувати будь-яке бажання...
Примара...