Там де сонце тішиться з річкою,
Залишає лілеї білі,
Там де місяць тішиться з нічкою,
залишає чарі;вне зілля.
Де нещире серце потішиться,
Залишаються пустодзвони,
Осінь -пастка, дерева- милиці,
В почуттях- відчужені зони.
І душі ні жарко, ні холодно,
Серцю не просторо, не тісно,
Не лишається а ні спогаду,
А ні на;співу, а ні пісні...
....................................
Із повітря за;мки порушені,
Розвальцо;вані діаде;ми,
Бумерангом летять надкушені
Кислі яблука до Едему.