Пробач, що я не владна над собою,
Пробач мені за те, що мушу йти,
Що мушу розлучатися з тобою,
Вертаючись в обійми самоти.
Пробач мені за все: за біль розлуки,
За те, що ти лишаєшся, я - йду,
За те, що так тремтять у мене руки,
За те, що я накликала біду.
Пробач, якщо не зможеш ти забути,
Пробач, якщо не спатимеш вночі...
Та як тепер мені без тебе бути,
Якщо до щастя ти мої ключі?...