Як наше місто уночі
У темряву ховається
Так боязкі мої думки
Лякать мене стараються.
А я не піддаюся їм,
Жену від себе далі.
Приємні спогади вже їм.
Смакуючи деталі.
От добре як колись було...
І пригадалась казка:
Я з Ніколєт у Монтенбло...
Хто думав, що поразка
Мене раптово вкриє вщерть,
Залишусь наодинці.
І щелепою здригне смерть -
Зжере нас мов суниці.
Та ми у вічність відійшли
Устигли попоїсти,
Чого не купиш і грішми.
Гурмани і солісти.
Привіт життя. Привіт, привіт
За вас ми тут п’ємо Лафіт.
2004