Під зеленим дахом Трускавця
П"ю джерельну життєдайну воду...
Добрим людям хай водичка ця
Принесе здоров"я, силу, вроду!
Хай довіку тепле джерело
Струменить, пульсує в Божім краї
Галичан під ангела крилом,
Бо Нафтусі більш ніхто не має!
Трускавець – це вишуканий смак
Створених із дерева будинків...
І кружляє голуб – сизий птах -
Над його дорогами і ринком…
Загляну в різбляні вікна ті -
Здасться навіть, мов ошатна пані
Капелюшок зніме в самоті
Та й присяде скраю на дивані,
Рукавички файні покладе
Біля себе, та прикриє очі
Лиш на мить… А я згадаю, де
Я лишилась мріяти до ночі…
Трускавець, вельможний і простий!
Скрізь - твої сопілочки і скрипки
Плачуть і співають нам про тих,
Хто Вкраїни долю звив у звитки…
Так було…І є…І буде так,
Аж допоки білий світ існує:
Пересохлі жадібні вуста
П"ють Нафтусю, бо вона - рятує!
І струнких Карпат висока синь
Западе назавжди в світлу душу...
Засумуєш - спомином полинь
У карпатські верховини, друже!
Пишнотіє вродою земля.
Жолуді скидає дуб розкішний.
Біла хмара котиться здаля,
А з гори лунає пісня ніжна…