Не знаю дороги назад

Татьяна Гребенюк
               

                Не лічи зозуленько
                Скільки маю літ.
                Сама про те знаю
                Підходжу до краю.
                Та тільки не знаю
                Дороги назад.
                Назад у дитинство
                Моє босоноге,
                Де маленька дівчинонька
                Весело кружляє,
                Співанки співає,
                Ні суму, ні горя,
                Вона ще не знає.
                Співає, не знає.
                Який світ жорстокий.
                Які люди злі.
                Вернути дитинство,
                Хоча б на годинку,
                Зозуленько сестро
                Мені поможи.

               
                Не коси юначе у лузі трави.
                Нехай зеленіє серденько радіє.
                У лузі бравесенько,
                Гарненько, тихесенько,
                Пахне рута м.ята,
                Річка шелестить
                На калині соловейко
                Пісеньку  свистить.
                Десь далеко у долині
                Зозуля кує
                Вищитує літа мої
                Все життя моє.
                Моє життя безталане,
                Мій сум ,і печаль
                Верби до води схилились
                Стоять тихо зажурились
                Немов і їм жаль.
                Не коси юначе у лузі трави
                Нехай зеленіє серденько радіє.