“Дівчина з перлиновою сережкою”
Йоханес Вермеєр
Її очі неначе перли,
Її погляд таїть в собі
Нескінченний яскравий всесвіт,
А уста в неї, як рубін.
І не знаєш, що в неї у грудях:
Чи здіймається бездна хвиль,
Чи вітри степові у ній дують,
Чи світанок співа лісовий.
Я, напевне, мала би бути
Як вона, у цій позі німій.
І у тому ж столітті прожити,
Щоб лишитись на цім полотні.
Я давно вже би мала померти!
Заблукав неприкаяний дух,
Оселився не в тому портреті
І живу я тепер серед чужих...
29.03.2007