Знов співає голосно нам доля
І зсипається вінок з мого чола.
Дивні очі озираються навколо
І сміється в красоті моя душа.
І танцюють у танку серця спустілі,
І навколішки стають у темноті,
І все линуть в небо до надії,
І живуть в намріяній красі.
Та одного разу пробудившись
Від солодкої омани зрадних днів,
Мені стало дуже важко жити
У потворному житті розбитих мрій.
Поступово стало виявлятись,
Що не можу бути між людей -
Я існую у своєму світі,
Ідеальних мрій, думок, ідей.
24.07.2003