Мій крихітний світ раптом перевернувся.
Не знати куди і подіти себе.
Я рвуся до тебе. Я рву свою душу.
А ти не пускаєш до себе мене.
Та що ті слова, що казали нам люди.
Та що та неправда, яку я зустрів.
Ти бачиш, що погляди світять з усюди?..
Тому й не пускаєш до себе мене?..
По місту дощі все снують, як примари
У собі скривають маленьку мою.
Та що ж то за сили? Не допомагають!
Тебе я знайду! Все одно я знайду…
Хай, не доведеться у світі змарніти!
Хай, не доведеться в бою полягти!
Я щастя тобі подарую, як птицю,
То хоч на хвилинку до себе пусти!